Село-«примара» Довгеньке: як в результаті бойових дій населений пункт тепер нагадує локацію фільму про апокаліпсис

Село Довгеньке — одне з наймальовничіших і найдовших сіл Ізюмської громади в Харківській області. До війни у ​​селі проживало понад 850 осіб. Зараз це село практично стерте з лиця Землі. ЗСУ тримало оборонні позиції в Довгенькому понад місяць. Таким чином село стало одним із ключових оборонних пунктів, що відіграло важливу роль при контрнаступальній операції ЗСУ в Харківському регіоні у вересні 2022 року.

Фото: Ліга Інформ / Єрещенко Євгеній Вікторович

Після звільнення села, у вересні 2022 року виявилось, що від села залишилися одні руїни. Усюди лежать залишки згорілої російської військової техніки, знищені цивільні машини, ящики з-під боєприпасів, багато гільз і сміття. Від будівель в основному залишилися лише стіни, іноді трапляються не з пробитим дахом. Щоб знайти вцілілий будинок, тут треба дуже постаратися, у будь-якому випадку він буде без вікон й побитий уламками або постріляний кулями.

Фото: Ліга Інформ / Єрещенко Євгеній Вікторович

Станом на 24 квітня 2023 року, у селі Довгенькому досі відсутня подача електроенергії, газу, води, також немає магазинів.

На даний момент у селі виживають від 9 до 15 мешканців, які перебувають у абсолютно різних частинах села, частково відновивши свої розбиті будинки.

В селі досі лежить досить велика кількість мін ПФМ-1 «Пелюсток». Розмінуванням тут так і не займалися, оскільки мін лежить велика кількість і часто заважають проходу, місцеві жителі займаються гуманітарним розмінуванням, розбиваючи міни палицею або ж кидаючи в них важкий предмет. Зауважу, що подібне розмінування досить небезпечне, тому не потрібно бити та брати в руки вибухонебезпечні предмети, краще зателефонувати до ДСНС та повідомити про вибухонебезпечний предмет.

Продуктами місцеві закупляються у найближчих магазинах біля Довгенького, або в Ізюмі. Воду набирають у колодязях або в найближчому озері. Замість газових плит, використовують багаття або дров’яні печі.

По селу бродить досить велика кількість котів, іноді трапляються собаки. Їх намагаються годувати місцеві жителі, але через те що люди знаходяться в різних частинах села та досить малу кількість місцевих жителів, а саме село досить довге, що повністю виправдовує його назву, то тварини всеодно ходят напівголодні.

Фото: Ліга Інформ / Єрещенко Євгеній Вікторович

Природа у селі з відходом бойових дій відновилась, тому іноді тут можливо зустріти куропаток, зайців та диких гусей.

Іноді можливо почути спів фазанів десь на віддалі, риють нори кроти у городах, багато у домівках мишей та щурів, у водоймах багато риби, бо місцевих жителів не вистачає на великий відлов риби. Через відсутність людей та живої інфраструктури до села повертається дика фауна. Село майже перетворилось у заповідник живої природи. Якщо відновлення села затягнеться, то це може стати єкологічною проблемою для тварин, які досить швидко розмножуються на території селища.

Стаття та фото спеціального кореспондента «Ліга Інформ» — Єрещенко Євгенія Вікторовича.